Загальна інформація
Реєстрація

Сторителінг “Цікаве від краєзнавців”

15 листопада студенти груп АР – 103, АР – 203, АР – 204, ЕМ – 205 з викладачем географії Каральною Н.О. та класними керівниками Боднійчуком Д.А., Петренко С.П., Телещак О.А. та Шульгою Т. М відвідали сторителінг “Цікаве від краєзнавців”. На презентації власної книги автор, Валерій Коба, розповів про історію Богоявленська та історію написання книги “Борщ з бичками”. Це своєрідний альманах – світлини ХІХ-ХХ сторіччя, мапи, історичні, наукові джерела. А ще це розповіді майже двох десятків очевидців. Саме вони дозволили скласти словничок з місцевою говіркою. Три особи з вісімнадцяти, з якими працював автор, вже пішли у вічність. Для розуміння власної історії нам всім потрібно цінувати тих, хто є свідками німецької окупації, голодоморів 32-33 років, голоду 46 року. Історики та краєзнавці не шкодують свого часу для висвітлення подій, які в силу різних причин, не завжди нам відомі. Про Богоявленськ писали в свій час, відомі краєзнавці – Н.Кухар – Онишко (“Богоявленськ – колиска Миколаєва”), Снитко (“Історія. Миколаїв”), Касьяновський (“Історія Спаського урочища”).

У книзі йдеться про різні часи. В голодні роки мешканцям було сутужно з продуктами харчування. Навіть риба з лиману, здається, кудись поділась. Населення за щастя мало кашку – грона квітучої акації. Та ще й змушені були оберігати дерева від інших бажаючих обнести цвіт. Після другої світової через Миколаївський порт повертались кошти (у вигляді зерна) витрачені на товари ленд – лізу. Діти по кризі бігали аж до фарватеру (в районі МГЗ) і увечорі повертались, якщо повезло, з куснем хліба або цукерками, які кинули моряки з завантажених зерном суден. Богоявленськ звільняли солдати, яких забрали до воєнкоматів на звільнених від окупантів територіях (з Скадовська, Каховки). Необстріляні солдати гинули, їх ховали у братських могилах. В Богоявленську було облаштовано 4-5 хатів під лазарети. Ліків не було, тих, хто помирав, хоронили біля хат. Тільки згодом їх перезахоронили на площі Ольшанського. Їх імена написані вічністю. У повоєнний час вулиці (в минулому Жукова, Калантай, Терешкової, М.Ульянової, Гагаріна) заселялись депортованими з українських земель, що відходили Польщі.

А розпочиналась історія Богоявленська з часів сторожових митних постів великого князя Литовського Вітовта. Згодом поселення, яке виникло назвали Вітовкою. Потім, найсвітліший князь Григорій Потьомкін, вирішив тут побудувати палац, отримавши дозвіл Катерини ІІ-ї. Доречно згадати і його племінницю Олександру Браніцку, для неї планувався палац. У балці, перед в’їздом, било джерело з цілющою водою, яку возили навіть до Миколаїва. Поселенню змінили назву указом на Богоявленськ, оскільки легенда розповідала про чудо явлення на цьому місці. Тут вирішили розбити парк. З Англії для цього був виписаний садівник. У Богоявленську професор Ліванов, академік 9-ти європейських академій, тут започаткував першу в Російській імперії школу землеробства. Згодом вона переїхала до Санкт – Петербурга. Тут працював епідеміолог зі світовим ім’ям – лікар Самойлович. Його гіпсовий пам’ятник можна побачити в Миколаївському фаховому медичному коледжі. Йому завдячує життям сам Суворов, якому було врятовано життя під час осади Кінбурнської фортеці. В свій час тут побували Кутузов, Карл ХІІ, у супроводі гетьмана Мазепи.

Як і тюлька – насторчак, товченики, так, борщ з бичками ще з ХІХ сторіччя є улюбленою стравою нашої місцевості. Ця страва – символ переплетених народів, мов, діалектів, народних традицій, фольклору, символ нашого багатого на історичне минуле рідного краю. https://ocnt.com.ua/rybni-stravy-mykolayivshhyny-6-reczeptiv/

Цей пост має 0 Коментарів

Залишити коментар