Студенти групи АР-103 з викладачем географії Каральною Н.О. пройшлися екскурсійним маршрутом “Миколаїв. Мереживо вулиць: Адміральська”.

У Миколаєві багато чудових вулиць. Одні з них приваблюють магазинами та кав’ярнями, інші архітектурою будівель, одні являють собою історичний інтерес, інші – зовсім нові на карті нашого міста. Це одна з найдавніших вулиць Миколаєва, найморськіша з вулиць, перша, що отримала свою назву. Ще з часів адмірала Грейга вона офіційно відокремлювала землі військового морського відомства, які простяглися вздовж Інгулу і власне цивільні міські землі.

Біля меморіальної дошки миколаївському поету Лисянському студенти прочитали його вірш “Адміральська”. Цю дошку створив миколаївький скульптор Віктор Макушин. Сучасна Соборна площа – серце Адміральської – класичний зразок ансамблевої забудови міського центру. Тут перед революцією знаходились 14 об’єктів історії міста та культури. Архітектори розуміли містобудування як мистецтво і вважали, що не можна вписувати в периметр і центр невеликої площі великі будівлі – вони задавлять її. Тому Старов розмістив навколо площі невисокі, не вище двох поверхів, розпластані будівлі у незвичайному стилі – суміші російської класики і молдаванської приземистості з навислими дахами. Нічого незвичайного у плануванні не було – стандартний набір будівель всіх головних російських площ: магістрат, торгові ряди і собор.

Перетинаючи вулицю Різдвяну раніше можна було потрапити до готелю та кав’ярні «Золотий якір», які належали міщанину іноземцю Карлу Івановичу Монте. Потім господар замість них побудував драматичний театр в стилі неоренесансу за проектом міського інженера Т.К.Брусницького. У плані це прямокутна споруда з домінуючим об’ємом сценічної коробки. Театр виходив фасадом на Різдвяну вулицю (Лягіна), а глухою стіною на Адміральську. Зала була розрахована на 900 осіб. Партер вміщував 350 крісел, для глядачів ще пропонувалось 39 місць в ложах бенуа і бельєтажі.В 1880р Монте продає театр Якову Шеферу, який перепланував будівлю і відкрив новий театр Я.Я.Шеффера. В серпні 1896р., в театрі відбувся перший у Миколаєві сеанс кіно. Будівля згоріла під час війни і потім була відновлена. В повоєнний час до витонченого фасаду, прикрашеного музами був добудований важкий портик з масивним фронтоном і колонадою. Це пам’ятник архітектури. Серед прославлених імен, що зробили честь миколаївської публіці, Віра Комиссаржевска і Марія Савіна, Павло Орленев і Мамонт Дальський, а також Леонід Собінов і Федір Шаляпін.

Пам’ятник будівничому інгульської верфі Михайлу Леонтійовичу Фалєєву (теж роботи скульптора Віктора Макушина) допоміг уявити історію розбудови нашого міста.